1. Словник української мови в 11 томах

догризати

ДОГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. догриз, ла, ло; док., перех. Гризучи, з’їдати що-небудь до кінця, до певної межі.

Отари овець смачно догризали до самої землі недоїдений кіньми спориш (Л. Янов., І, 1959, 416);

Ще ж догризав помаленьку захоплений з дому шматок, а думками вже в Америці побував (Мур., Бук. повість, 1959, 49);

*Образно. Вже як на кого узляться люди, то до краю вже доїдять, до кінця догризуть! (Мирний, II, 1954, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. догризати — догриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. догризати — -аю, -аєш, недок., догризти, -зу, -зеш; мин. ч. догриз, догризла, догризло; док., перех. Гризучи, з'їдати що-небудь до кінця, до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. догризати — вовк кишки́ догриза́є у кого. Хто-небудь дуже хоче їсти. Розбудимо Ніну, зготуємо.. якесь вариво, бо в мене вовк уже кишки догризає (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови