дожовувати

ДОЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. Закінчувати жувати; жуючи, доїдати.

Він щось дожовував і крізь жування проказав: — Ідіть до хати чай пити (Досв., Вибр., 1959, 58);

Іван байдуже дожовував хліб (Збан., Сеспель, 1961, 269);

Мужчина в гетрах спокійно дожував суху ковбасу (Панч, Синів.., 1959, 7);

*Образно. Завгосп ще дожовував останні слова, як знову почувся високий, співучий голос Галини Кучеренко (Жур., Опов., 1956, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me