докладати

ДОКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. перех. Класти на додаток до чого-небудь, додавати, приєднувати що-небудь до чогось; добавляти.

Як неставало прядива, то молодиці мусили докладати свого (Н.-Лев., II, 1956, 185);

На кріслах стояли два розкритих чемодани, в які мама час від часу все щось докладала (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27);

Ще й зосталося карбованців кілька, — доклали до них Артемову получку та й купили телицю (Головко, II, 1957, 398).

◊ Доклада́ти (докла́сти) во́за, заст. — бити, карати.

[Михайло:] Борони боже: Якби я свою [жінку] підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Котл., II, 1953, 69);

Доклада́ти (докла́сти) зуси́ль (сил, рук, пра́ці і т. ін.) — багато й старанно працювати.

В радгоспі докладали всіх зусиль, щоб створити йому найкращі умови для роботи (Кач., І, 1958, 434);

Колись Шевченко доклав багато сил, щоб видати букваря, одного-однісінького букваря для народу (Тич., III, 1957, 76);

— Як звернеться додому [панич] та подивиться, що так всюди чисто та гарно, хай догадається: хто до того своїх рук докладав! — подумала вона, легенько зітхнувши (Мирний, III, 1954, 223);

[Чирва:] А скільки я доклав праці. Скільки жил висотав (Мик., І, 1957, 84);

Не зна́ти, до чо́го (куди́) рук докла́сти:

а) не знати, за яку справу взятися;

б) не мати можливості працювати, брати участь у чому-небудь.

Роками тисячі людей у місті не знали, куди рук докласти (Сенч., Опов., 1959, 178).

2. перех. і без додатка, розм. Розповідати, повідомляти про що-небудь.

— Питалася Одарка: де ж Карпо зостався? — Кажу — не знаю, — докладала Христя матері (Мирний, III, 1954, 52);

Став Іван розповідати, Все докладно докладати (Перв., Райдуга.., 1960, 157).

3. тільки недок., неперех., діал. Вигадувати для сміху.

Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду.. Сміються люди з Ганни та докладають: — Навіщо, бабо, так зарані вбралась в червоні чоботи? (Н.-Лев., 1, 1956, 109);

[Охрим:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, ..почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би, а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докладати — доклада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докладати — (до чого) додавати, добавляти, долучати; (кому) рапортувати, віддавати рапорт, звітувати, розповідати, повідомляти кого, (таємно) доносити; докладати ВЕЛИКИХ ЗУСИЛЬ, докладати праці, с. лити кривавий піт. Словник синонімів Караванського
  3. докладати — -аю, -аєш, недок., докласти, -аду, -адеш, док. 1》 перех. Класти на додаток до чого-небудь, додавати, приєднувати що-небудь до чогось; добавляти. Докладати зусиль — багато й старанно працювати. 2》 перех. і без додатка, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докладати — див. доробляти; жартувати Словник синонімів Вусика
  5. докладати — доклада́ти / докла́сти душі́ (се́рця) до чого і без додатка. Ставитися до чого-небудь з особливою увагою, любов’ю, старанністю; робити щось щиро, самовіддано. — Цікаво, а якби дикий мак тут посіяти? — запитує Порфир.— Він би прийнявся?.. Фразеологічний словник української мови
  6. докладати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. докладати — Докладати, -даю, -єш сов. в. докласти, -ду, -деш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. докладати праці, докладати рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Словник української мови Грінченка