докупи
ДОКУ́ПИ, присл. В одно місце; разом.
Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388);
Через звалені докупи якісь архіви, друкарські машинки, цілі стовпи кошиків з помідорами Вадим Успенський продерся до вікна (Панч, В дорозі, 1959, 58);
// В одно ціле.
В цю мить, мов за командою, вздовж цілої валки заторохкотіли постріли, що іноді зливались докупи (Досв., Вибр., 1959, 91);
Вогонь священного гніву і боротьби проти загарбницького хижацтва німецького мілітаризму ще більш з’єднав докупи слов’янські народи (Тич., III, 1957, 336).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- докупи — доку́пи прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- докупи — ДОКУПИ – ДО КУПИ Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О. Літературне слововживання
- докупи — пр., до гурту, в одне ціле, воєдино; разом. Словник синонімів Караванського
- докупи — [доукупие] присл. Орфоепічний словник української мови
- докупи — присл. В одне місце; разом. || В одне ціле. Великий тлумачний словник сучасної мови
- докупи — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми. Фразеологічний словник української мови
- докупи — РА́ЗОМ (у поєднанні з кимсь, чимсь; спільними зусиллями; щільно один біля одного); УКУ́ПІ (ВКУ́ПІ), ПО́СПІЛЬ, ПОСПО́ЛУ розм., КУ́ПНО розм. (у поєднанні з кимсь, чимсь); СПІ́ЛЬНО, СУКУ́ПНО, СКО́ПОМ розм., ВРАЗ (УРА́З) розм., СПО́ЛОМ заст. Словник синонімів української мови
- докупи — Доку́пи (разом), присл.; до ку́пи чого, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- докупи — Докупи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50. Словник української мови Грінченка