1. Словник української мови в 11 томах

докурювати

ДОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати курити; курити до кінця, до певної межі.

Чоловіки поспіхом докурюють і вибивають чорні від кіптяви люльки (М. Ол., Леся, 1960, 47);

Старий докурює кріпачок і, високо підкинувши голову, намагається розглянути здаля невідомого (Сміл., Зустрічі, 1936, 26);

Юхим докурив цигарку, одніс недокурок у куток (Вас., І, 1959, 361);

— Дайте людям докурити, — озвався Олекса (Цюпа, Назустріч.., 1958, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докурювати — доку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докурювати — -юю, -юєш, недок., докурити, -курю, -куриш, док., перех. і без додатка. Закінчувати курити; курити до кінця, до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докурювати — Доку́рювати, -рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. докурювати — Докурювати, -рюю, -єш сов. в. докурити, -рю, -риш, гл. Докуривать, докурить. Словник української мови Грінченка