1. Словник української мови в 11 томах

долілиць

ДОЛІ́ЛИЦЬ, присл. Обличчям до землі, вниз; ниць.

Юрко лягає на печі долілиць і шниряє згори очима по хаті (Козл., Ю. Крук. 1957, 31);

Василь спав на животі, долілиць, сховавши обличчя в долонях (Загреб., Спека, 1961, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долілиць — долі́лиць прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. долілиць — пр., ниць, долічерева, (розкинувши руки) крижем, простершися, нерухомо Словник синонімів Караванського
  3. долілиць — присл. Обличчям до землі, вниз; ниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. долілиць — НИЦЬ (обличчям униз — лежати, падати тощо), ДОЛІ́ЛИЦЬ, НИ́ЦЬМА розм., НИЧКО́М розм., ДОЛІЧЕ́РЕВА розм. — На коліна! — пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий.. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (О. Словник синонімів української мови
  5. долілиць — Долі́лиць, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. долілиць — Долілиць нар. Лицомъ къ землѣ, внизъ. Словник української мови Грінченка