домучувати
ДОМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Муками доводити кого-небудь до повного знесилля, до загибелі.
Як він [Василь] найдорожче для його усього на світі кине домучувать отим катам? Ні, коли покидати, то разом краще гинути (Мирний, IV, 1955, 181).
2. перен., розм. З неохотою, небажанням, через силу робити що-небудь.
Домучив миску борщу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домучувати — дому́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- домучувати — -ую, -уєш, недок., домучити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Муками доводити кого-небудь до повного знесилля, до загибелі. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови