1. Словник української мови в 11 томах

домінуючий

ДОМІНУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. Дієпр. акт. теп. ч. до домінува́ти.

Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова (Рад. літ-во, 3, 1962, 74);

Ідея радянського патріотизму і дружби народів стає домінуючою ідеєю у довоєнній творчості М. Рильського (Рад. літ-во, 1, 1961, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домінуючий — доміну́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. домінуючий — -а, -е, книжн. Дієприкм. акт. теп. ч. до домінувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домінуючий — Панівний, переважливий, див. супремація Словник чужослів Павло Штепа
  4. домінуючий — ПАНІВНИ́Й (найпоширеніший), ДОМІНУ́ЮЧИЙ. Панівний напрям; Домінуюча тенденція. Словник синонімів української мови