доненька
ДО́НЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́ня.
— Чого стоїш, моя доненько? Чому не йдеш та додомоньку? (Укр., лір. пісні, 1958, 386);
— Матіночко моя! Не проклинай же тієї, що була твоєю доненькою (Кв.-Осн., II, 1956, 452).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me