1. Словник української мови в 11 томах

донесення

ДОНЕ́СЕННЯ, я, с. Усне або письмове офіційне повідомлення керівній особі про що-небудь.

Закурений, спітнілий гонець, молодий офіцер, прибув до імператора з першим донесенням (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62);

Штабні працівники стоять довкола Фрунзе, доки він напружено слухає донесення (Гончар, Таврія.., 1957, 719).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. донесення — доне́сення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. донесення — Доповідь, повідомлення, рапорт, звіт; (таємне) донос. Словник синонімів Караванського
  3. донесення — -я, с. Усне або письмове офіційне повідомлення керівній особі про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. донесення — Вістка, повідома, звідома, див. реляція Словник чужослів Павло Штепа
  5. донесення — ПОВІДО́МЛЕННЯ (те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь), ЗВІ́СТКА, ВІ́СТКА, ВІСТЬ, ІНФОРМА́ЦІЯ, ІНФОРМУВА́ННЯ, ПОГОЛО́СКА (ПОГОЛО́СОК) розм., ПОГУ́ДКА розм., ОБВІ́СТКА заст., РЕЛЯ́ЦІЯ заст., книжн., ЗВІДО́МЛЕННЯ заст., ВІ́ДА діал. Словник синонімів української мови