донин
ДО́НИН, а, е. Прикм. до до́ня.
Не одна їх і не дві наробило стида-сорому батькові й матері: не одну матір, не одного батька на донинім весіллі в хомутах через село водили… (Мирний, II, 1954, 113);
// Належний доні.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me