допитуваний
ДОПИ́ТУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. ч. до допи́тувати;
// у знач. ім. допи́тувані, них, мн. (одн. допи́туваний, ного, ч.). Ті, кого допитують.
— Я ж вам сказав уже, — несміливо озвався допитуваний (Збан., Єдина, 1959, 106).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- допитуваний — допи́туваний прикметник Орфографічний словник української мови
- допитуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до допитувати. || у знач. ім. допитувані, -них, мн. (одн. допитуваний, -ного, ч.; допитувана, -ної, ж.).Ті, кого допитують. Великий тлумачний словник сучасної мови