доповідачка
ДОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж. Жін. до допові́да́ч.
Слухати було важко, бо доповідачка, недочуваючи сама, кричала високим голосом (Вільде, Сестри.., 1958, 393);
Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.., 1957. 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доповідачка — допові́да́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- доповідачка — -и. Жін. до доповідач. Великий тлумачний словник сучасної мови