1. Словник української мови в 11 томах

дополювати

ДОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. і без додатка. Закінчувати полоти; полоти до певної межі.

Потім по баштану очима пробігла, — Багацько ще дополювати (Головко, І, 1957, 215);

Шефи зранку, у неділю, Вже дополюють гектар (С. Ол., Вибр., 1959, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дополювати — допо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дополювати — -юю, -юєш, недок., дополоти, -полю, -полеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати полоти; полоти до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови