1. Словник української мови в 11 томах

доправди

ДОПРА́ВДИ, присл., діал. Справді.

— А він доправди бачив, як ви-те з нами позавчора свині пасли? — цікавилась Дарка (Л. Укр., III, 1952, 634);

Вибігла вона до чоловіка та й таки доправди не знає, як собі порадити (Март., Тв., 1954, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доправди — допра́вди прислівник справді незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. доправди — див. СПРАВДІ. Словник синонімів Караванського
  3. доправди — присл., діал. Серйозно, дійсно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доправди — допра́вди справді (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. доправди — Доправди нар. Дѣйствительно. Я таки доправди дуже втомилась. Чуб. Словник української мови Грінченка