1. Словник української мови в 11 томах

доправляти

ДОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. допра́влять; док., перех., розм.

1. Доводити, довозити, доставляти кого-, що-небудь кудись, до якого-небудь місця.

— По-перше, є наказ командира — доправити їх до місця… (Гончар, Таврія.., 1957, 356);

— Нащо напросився доправити ліки? Їх би давно привезли підводою — пекла думка (Мушк., Серце.., 1962, 86).

2. Закінчувати церковну відправу.

Піп доправив службу (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доправляти — доправля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. доправляти — -яю, -яєш, недок., доправити, -влю, -виш; мн. доправлять; док., перех., розм. 1》 Доводити, довозити, доставляти кого-, що-небудь кудись, до якого-небудь місця. 2》 Закінчувати церковну відправу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доправляти — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. доправляти — Доправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. доправити, -влю, -виш, гл. 1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу. 2) доправити довг. Взыскать долгъ. 3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці. Мнж. 19. Словник української мови Грінченка