1. Словник української мови в 11 томах

доп’яна

ДОП’Я́НА, присл., розм. До повного сп’яніння.

Він.. не приніс Кошицькій нічого, крім свойого червоного лиця, гарячої крові, здорових, робучих рук та не зовсім приємної привички — напиватися доп’яна щонеділі (Фр., IV, 1950, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доп’яна — Доп’я́на, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)