1. Словник української мови в 11 томах

доречний

ДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який відповідає обстановці; зробл. до речі, своєчасно.

Тут буде доречним сказати кілька слів про самого Йосипа Лукича (Мокр., Сто.., 1961, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доречний — доре́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доречний — Відповідний, такий, як треба, підхожий, слушний; (виступ) вчасний, своєчасний; (вираз) вдалий, влучний. Словник синонімів Караванського
  3. доречний — -а, -е. Який відповідає ситуації; зробл. до речі, своєчасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доречний — ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). Словник синонімів української мови
  5. доречний — Доре́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)