дорізувати
ДОРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРІЗА́ТИ, і́жу, і́жеш, перех. і без додатка.
1. Закінчувати різати; різати до кінця, до певної межі.
2. Ріжучи, прискорювати смерть, загибель кого-небудь.
Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (Стор., І, 1957, 399);
— Зірочка отелилася і почалось якесь ускладнення. Кажуть, до ранку не виживе. Зоотехнік дорізати Зірочку хоче (Кучер, Трудна любов, 1960, 533).
3. Додатково наділяти кого-небудь землею.
Дорина, коли довідалась про те, що батько їде на екскурсію, вся аж просяяла, така рада, і чого б то — ніби батькові дорізали ще два морги землі й дали двоє добрячих коней (Цюпа, Назустріч.., 1958, 398).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дорізувати — дорі́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дорізувати — -ую, -уєш, дорізати, -аю, -аєш, недок., дорізати, -іжу, -іжеш, перех. і без додатка. 1》 Закінчувати різати; різати до кінця, до певної межі. 2》 Ріжучи, прискорювати смерть, загибель кого-небудь. 3》 Додатково наділяти кого-небудь землею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дорізувати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
- дорізувати — Дорізувати, -вую, -єш сов. в. дорізати, -ріжу, -жеш, гл. Дорѣзывать, дорѣзать. Сніп. 161. Барило дорізував тих, що, ще хрипіли. Стор. МПр. 123. Словник української мови Грінченка