1. Словник української мови в 11 томах

досконалість

ДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до доскона́лий 1.

Мистецтво соціалістичного реалізму сильне своєю глибокою ідейністю, досконалістю форми, зв’язками з життям (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1);

Черниша будинок вразив своєю архітектурною досконалістю (Гончар, III, 1959, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досконалість — доскона́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. досконалість — [досконал'іс'т'] -лос'т'і, ор. -л'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. досконалість — -лості, ж. Абстр. ім. до досконалий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. досконалість — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (висока якість виконаної роботи, твору тощо), ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, ДОСКОНА́ЛІСТЬ. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності (М. Рильський); Яка застиглість і суворість форм!... Словник синонімів української мови
  5. досконалість — Доскона́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. досконалість — Досконалість, -лости ж. Совершенство. Словник української мови Грінченка