1. Словник української мови в 11 томах

дослухувати

ДОСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Слухати що-небудь до кінця.

Не дослухував [Клима] Павло; Сюди-туди ззирнувся Та й від брами геть вернувся (Фр., X, 1954, 396);

Розмов Вахраха не дослухували до кінця (Коп., Вибр., 1953, 35);

За тином слухала [пісню] Ярина — І не дослухала, упала (Шевч., І, 1951, 286);

Василь Іванович уважно дослухав мою ліричну сповідь (Гур., Осок. друзі, 1946, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дослухувати — дослу́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дослухувати — -ую, -уєш, недок., дослухати, -аю, -аєш, док., перех. Слухати що-небудь до кінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дослухувати — див. слухати Словник синонімів Вусика
  4. дослухувати — Дослухувати, -хую, -єш сов. в. дослухати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. І. 35. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. МВ. (О. 1862. І. 81). Словник української мови Грінченка