1. Словник української мови в 11 томах

досолювати

ДОСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док.

1. перех. Закінчувати солити що-небудь;

// Додатково солити що-небудь.

2. перев. док., неперех., кому і без додатка, перен., розм. Зробити кому-небудь прикрість, неприємність.

Вона, може, ще ліпше досолить Іванові від панотця (Март., Тв., 1954, 228);

Валя затаїв у собі образу проти Івана Івановича і захотів йому чимось досолити (Збан., Старший брат, 1952, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досолювати — досо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. досолювати — див. ДОШКУЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
  3. досолювати — -юю, -юєш, недок., досолити, -солю, -солиш, док. 1》 перех.Закінчувати солити що-небудь. || Додатково солити що-небудь. 2》 перев. док., неперех., кому і без додатка, перен., розм. Зробити кому-небудь прикрість, неприємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. досолювати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  5. досолювати — Досолювати, -люю, -єш сов. в. досолити, -лю, -лиш, гл. Досаливать, досолить. Не досолить, — не доїсть. Ном. № 12379. Треба досолити огірки. Васильк. у. Словник української мови Грінченка