1. Словник української мови в 11 томах

дострочувати

ДОСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех.

1. Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі.

2. розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь.

Дострочити лист.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дострочувати — достро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дострочувати — -ую, -уєш, недок., дострочити, -рочу, -рочиш, док., перех. 1》 Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі. 2》 розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь. Дострочити лист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дострочувати — див. шити Словник синонімів Вусика