дострілювати

ДОСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док.

1. перех. Добивати пострілами підстреленого.

— Ой не агітуй, — стогнав поранений. — Роби щось мені або дострель у потилицю, щоб не мучився… (Кучер, Голод, 1961, 77).

2. тільки недок., перех. Витрачати всі запаси для стрільби.

Комісар Крига дострілював останні кулі в сонячних зайчиків [на стіні] (Ю. Янов., І, 1958, 107).

3. тільки док., неперех. Досягнути якого-небудь місця випущеною кулею, стрілою і т. ін.

— Я хотів дострелити он туди, — сміючись показував пустун рукою вгору (Гончар, І, 1954, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me