достукуватися

ДОСТУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Стукаючи, домагатися того, щоб почули.

— Гляди ж мені, не засни, щоб, як задержиться Василь, недовго достукувався, — лягаючи, приказала мати (Мирний, IV, 1955, 133);

Коли Бачура підійшов до високих.. воріт будинку, де жив гідротехнік, то відразу ж зрозумів, що достукатися йому тут нелегко (Чаб., Тече вода.., 1961, 50);

*Образно. [Норма:] Так! Може, достукаюсь і до серця твого Петерсона! (Галан, І, 1960, 426).

2. тільки док., перен., розм. Необережними, легковажними і т. ін. вчинками довести себе до чого-небудь небажаного, неприємного.

[Йоганна:] Його розп’ято. Ти хіба не знаєш? [Xуса:] Ага, достукався… (Л. Укр., III, 1952, 159);

— Виріс [Маслов] серед бруду, лайки, бійок, бо батько п’янчуга, знущався на очах в дитини з матері, поки загнав її на той світ, а сам до психолікарні достукався (Збан., Курил. о-ви, 1963, 165).

3. перен., розм. Настирливо домагатися, добиватися чого-небудь або добиратися куди-небудь.

Після революції почав він достукуватись до агрономів, усе культурним господарством цікавився (Мик., II, 1957, 368);

Правдою і чесною поведінкою ніколи не достукаєшся уваги царя (Укр.. казки, 1951, 66);

Вона не втрачала віри в те, що Іван Тимофійович таки достукається в Петербурзі куди слід (Гончар, Таврія.., 1957, 260).