1. Словник української мови в 11 томах

достягати

ДОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТЯГТИ́ і ДОСТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. достя́г, ла́, ло́ і достягну́в, ла, ло; док., заст. Діставати.

Гаснув день, Люди кинули роботу, Достягли люльки з кишень (Щог., Поезії, 1958, 245);

Коло броду беру воду, Не достягну до дна (Чуб., V, 1874, 224);

— Тим крамарям хоч і в болоті полоскаться, аби звідтіль достягать гроші (Н.-Лев., І, 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достягати — достяга́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. достягати — -аю, -аєш, недок., достягти і достягнути, -стягну, -стягнеш; мин. ч. достяг, -ла, -ло і достягнув, -нула, -нула; док., заст. Діставати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. достягати — ДІСТАВА́ТИ (брати звідкись), ДОСТАВА́ТИ розм., ДОСТЯГА́ТИ заст.; ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ (зверху, з якоїсь поверхні тощо). — Док.: діста́ти, доста́ти, достягну́ти (достягти́), зня́ти, здійня́ти. Дістаю з шафи плед і кутаюся в нього (Ю. Словник синонімів української мови
  4. достягати — Достягати, -гаю, -єш сов. в. достигти, -гну, -неш, гл. = досягати 1 — 3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставав і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18. Словник української мови Грінченка