1. Словник української мови в 11 томах

дотоптувати

ДОТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. Закінчувати топтати що-небудь; топтати до кінця.

*Образно. Мотрина Дарій, що дотоптувала стежкою життя п’ятий десяток літ, розгублено позирала ззаду на схвильованих дівчат (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотоптувати — дото́птувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дотоптувати — див. дотоптати. Великий тлумачний словник сучасної мови