доточувати
ДОТО́ЧУВАТИ¹, ую,уєш, недок., ДОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.
1. Подовжувати предмет приєднанням чого-небудь.
Кожен член бригади може виконувати різні операції — бурити, працювати на породонавантажувальній машині, укладати рейки, доточувати вентиляційні труби (Веч. Київ, 15.VІІ 1957, 4);
Не розгубивсь я.., Рвонув вірьовки верхній шмат. Одрізав, доточив униз. Спустився десь у верболіз.,. (Нех., Казки.., 1958, 19);
*Образно. — Панам що — вони й днем доточують літню ніч, а мужик удень робить, мов чорний віл, а на ніч жене скотину (Стельмах, Хліб.., 1959, 492).
2. перен. Говорити чи писати на додаток до чого-небудь.
До декрета про націоналізацію землі він доточував своє (Панч, II, 1956, 14);
— Довів [Радивон] до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (Горд., І, 1959, 591).
3. Закінчувати гострити що-небудь.
Доточувати ніж.
4. Гризучи, виїдаючи дірки, повністю пошкоджувати що-небудь; точити що-небудь до кінця, до певної межі.
От руки! Вже багато з того, що змайстровано ними, доточує шашіль, а вони ще міцні, невгамовні, все роблять нове та нове (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271).
ДОТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ДОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.
1. Доливати рідину до певної межі.
Продавщиця доточила пива до позначки (Смолич, День.., 1950, 24).
2. діал. Довівати що-небудь.
Пшениці треба було доточити, щоб у Щербанівку в заготконтору відвезти (Головко, І, 1947, 210).
Значення в інших словниках
- доточувати — дото́чувати 1 дієслово недоконаного виду подовжувати предмет; говорити чи писати на додаток до чогось дото́чувати 2 дієслово недоконаного виду доливати рідину до певної межі Орфографічний словник української мови
- доточувати — I -ую, -уєш, недок., доточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Подовжувати предмет приєднанням чого-небудь. 2》 перен. Говорити чи писати на додаток до чого-небудь. 3》 Закінчувати гострити що-небудь. Доточувати ніж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доточувати — див. жартувати Словник синонімів Вусика
- доточувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- доточувати — Доточувати, -чую, -єш сов. в. доточити, -чу, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Ном. № 403. Словник української мови Грінченка