дотримувати
ДОТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Тримати кого-, що-небудь до певного строку.
2. перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін.
Кандиба деякий час суворо дотримував обіцянку і зовсім не пив (Дмит., Розлука, 1957, 175);
На перевозі Максим гостро наказав козакам загону дотримувати цілковитої тиші (Ле, Хмельницький, І, 1957, 320);
— Обіцяла я тобі одкритки з дороги посилати, але й того не дотримала (Л. Укр., V, 1956, 420);
Він таки дотримав свого слова (Гур., Новели, 1951, 226);
Бронко надто добре знав батька, щоб сумніватися в тому, що він дотримає погрози (Вільде, Сестри.., 1958, 119);
// Берегти, охороняти що-небудь.
Вони суворо дотримували тайни (Ю. Янов., І, 1954, 57).
Значення в інших словниках
- дотримувати — дотри́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дотримувати — -ую, -уєш, недок., дотримати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Тримати кого-, що-небудь до певного строку. 2》 перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. || Берегти, охороняти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дотримувати — доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н. Фразеологічний словник української мови
- дотримувати — Дотримувати, -мую, -єш сов. в. дотримати, -маю, -єш, гл. Додерживать, додержать. — слова. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Ном. № 4520. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тілько слова дотримати. Гол. І. 344. Словник української мови Грінченка