1. Словник української мови в 11 томах

доцвітати

ДОЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. Закінчувати цвісти; цвісти до якого-небудь часу.

Під вікнами доцвітали осінні квіти (Кучер, Голод, 1961, 92);

Деякі квіточки ще не хочуть здаватися, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них (Коп., Як вони.., 1961, 14);

*Образно. І доцвіла паняночка До тії години, Коли й серце стає биться Не як у дитини! (Гл., Вибр., 1957, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доцвітати — доцвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доцвітати — -аю, -аєш, недок., доцвісти, -іту, -ітеш, док. Закінчувати цвісти; цвісти до якого-небудь часу. Великий тлумачний словник сучасної мови