дочвалати
ДОЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця.
Ні один навіть не заточився, доки вони не дочвалали до другої кімнати (Н.-Лев., І, 1956, 128);
До села ось дочвалали, Сіли, спочивають (Манж., Тв., 1955, 43);
// Насилу пройти певну віддаль.
Вони ледве дочвалали ці останні сто кроків через вулицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 254).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дочвалати — дочвала́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дочвалати — -аю, -аєш, док., розм. Ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця. || Насилу пройти певну віддаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дочвалати — ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідше) (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ДОПРА́ВИТИСЯ розм., ДОПА́СТИ діал. Словник синонімів української мови
- дочвалати — Дочвалати, -лаю, -єш гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20. Словник української мови Грінченка