1. Словник української мови в 11 томах

драговина

ДРАГОВИНА́, ДРЯГОВИНА́, и́, ж. Грузьке, багнисте, болотисте місце.

Нараз хура спинилася, коні вгрузли в драговину по самі тулуби (Досв., Вибр., 1959, 64);

Сергій Коляда заганяв їх [німецьких солдат ] туди, де була драговина, непрохідна, вічна, бевдонна (Кучер, Дорога.., 1958, 139);

Вдень ішли [ливарі, рибалки, орачі] й вночі. Крізь дим і смерть, дряговину і хащі, Щоб вибратись з боями й набрести На щорсівські передові пости (Бажай, Вибр., 1940, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драговина — драговина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири драговини́ Орфографічний словник української мови
  2. драговина — дряговина, -и, ж. Грузьке, багнисте, болотисте місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. драговина — див. болото Словник синонімів Вусика
  4. драговина — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
  5. драговина — Драговина́, -ни́, -ні́; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. драговина — Драговина, -ни ж. = дряговина. Там колись болото було, а тепер така драговина, аж страшно, як ідеш. Канев. у. Словник української мови Грінченка