драпати
ДРА́ПАТИ і ДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., ДРАПНУ́ТИ і ДРЯПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. розм. Швидко тікати, бігти куди-небудь.
— Щастя твоє, що я пізно помітив, як ти драпав, мов заєць (Збан., Ліс. красуня, 1955, 64);
— Велів [Вольф] мені, як дурному, бігти під ліс, дряпатися чорт знає куди, а сам, певно, забрав гроші та й драпнув у інший бік (Фр., VIII, 1952, 365).
2. зневажл. Швидко відступати, залишати яку-небудь територію.
В другій половині дня пронеслася чутка, що праворуч під натиском ворога румуни драпають, оголяючи фланг (Гончар, І, 1954, 124);
Тільки горланили [фашисти] про тисячолітнє панування на сході, а вже через два роки драпали з України (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драпати — дра́пати дієслово недоконаного виду тікати Орфографічний словник української мови
- драпати — і дряпати, -аю, -аєш, недок., драпнути і дряпнути, -ну, -неш, док. 1》 розм.Швидко тікати, бігти куди-небудь. 2》 зневажл. Швидко відступати, залишати яку-небудь територію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драпати — дра́пати швидко втікати (м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- драпати — Аю, -аєш, недок. Тікати. Драпає, як шкідливий кіт. Словник сучасного українського сленгу
- драпати — див. тікати Словник синонімів Вусика
- драпати — ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯ заст.; ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови