1. Словник української мови в 11 томах

дратівний

ДРАТІВНИ́Й, а́, е́. Який діє на органи чуття, подразнює їх.

Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (Жур., Вечір.., 1958, 257);

Він обома руками.. закривав ту бляху, ховаючи її дратівне блищання (Ле, Хмельницький, І, 1957, 4);

// у знач. ім. дратівне́, но́го, с. Ліки, шо викликають подразнення, діють як дратівник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дратівний — дратівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дратівний — -а, -е. Який діє на органи чуття, подразнює їх. || у знач. ім. дратівне, -ного, с. Ліки, що викликають подразнення, діють як дратівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дратівний — ПОДРА́ЗЛИВИЙ (який діє, перев. негативно, на організм або окремі органи, спричиняє подразнення), ПОДРА́ЗНИЙ, ПОДРА́ЗНЮЮЧИЙ рідко, ДРАТІВНИ́Й, ДРАТІВЛИ́ВИЙ, ДРАЖЛИ́ВИЙ, ДРАЗЛИ́ВИЙ, ПОДРА́ЗНЮВАЛЬНИЙ... Словник синонімів української мови