дригонути
ДРИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до дри́гну́ти.
Щоб то дригонуть ногою та штовхнуть об цівку! То і посипались би [груші] (Стор., І, 1957, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me