дрож

ДРОЖ, розм. ДРІЖ, дро́жу, ч. і дро́жі, ж. Судорожне тремтіння тіла від холоду, — страху, хворобливого стану і т. ін.

Вніс його [зайця] в хату; взяла його дріж; Дивиться пильно на мене звірина (Щог., Поезії, 1958, 120);

Вдень я навіть була зовсім здорова, хіба що голова морочилась трохи, але ввечері якась дрож нападала (Л. Укр., V, 1956, 225);

Чую, як з дрожем виходить з мене той холод, що ми його набралися в горах (Гончар, Південь, 1951, 11);

Тіло починає дрижати, і Федір нездатний вгамувати дрож (Руд., Вітер.., 1958, .425);

// Хитання, коливання чого-небудь.

Дрібним дрожем безконечним квіти дрижали на полиці (Тич., III, 1957, 422);

// Переривчасте, нерівне звучання (про голос, звуки).

— Не винен я, — відмовив він виразно, І дрожі не було у голосі його (Фр., XIII, 1954, 295).

Дрож пройма́в (пройма́ла, обгорта́в, обгорта́ла, прони́зував, прони́зувала і т. ін.) — про охоплення людського тіла судорожним тремтінням.

Часом її проймала нервова дрож (Гур., Наша молодість, 1949, 292);

Раптом все його тіло пронизав дрож (Руд., Остання шабля, 1959, 60);

Ки́дати в дрож — про раптове охоплення тіла судорожним тремтінням.

Новий здогад кидає мене в дрож, вогнем ударяє в голову (Збан., Малин. дзвін, 1958, 351).