1. Словник української мови в 11 томах

дрохва

ДРО́ХВА́, дро́хви́, ж. Великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням.

Високо, під ясним небом, в’ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Стор., І, 1957, 333);

Гніздо своє дрохва влаштовує на землі, в ямці, серед заростей трави і стійко сидить на яйцях (Корисні птахи.., 1950, 32);

*У порівн. Побачив [Сопілка] два вітряки, які вимахували крилами, як важкі дрохви, що хочуть злетіти й не можуть (Донч., VI, 1957, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрохва — дро́хва́ іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дрохва — дрохви, ж. Великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрохва — Дро́хва́, -ви́; дро́хви, дро́хов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дрохва — Дрохва, -ви ж. Драхва. Грин. II. 158, 157. О. 1861, XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її Господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. Стор. Словник української мови Грінченка