1. Словник української мови в 11 томах

друкарський

ДРУКА́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до друкування, пов’язаний з ним.

Побачив [Начко] декілька.. друкарських помилок (Фр., VI, 1951, 258);

В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст. УРСР, І, 1953, 173);

// Признач. для друкування.

Ми читали.. брошури, від яких ще пах друкарський цех (Гер., Поезії, 1950, 63);

В крамниці пахло м’яким духом друкарської фарби (Кучер, Чорноморці, 1956, 151);

Затихла друкарська машинка (Довж., І, 1958, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друкарський — друка́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. друкарський — [друкарс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. друкарський — -а, -е. Стос. до друкування, пов'язаний з ним. || Признач. для друкування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. друкарський — Друка́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. друкарський — Друкарський, -а, -е Типографскій. Словник української мови Грінченка