дряхлий
ДРЯ́ХЛИЙ, а, е. Немічний від старості; слабосилий.
Проводжало партизанів мало не все населення слободи. Дома залишилися тільки дряхлі старики, хворі та діти (Шиян, Гроза.., 1956, 363);
Салеп.. — це необхідний засіб для підтримання сил у дряхлих стариків, у туберкульозників (Лікар. рослини.., 1958, 85);
//Слабий, тихий (про голос).
— Подивися в воду на свою вроду! — відказав він дряхлим дідівським голосом (Фр., І, 1955, 73);
Болісно з печі снується темрявою дряхлий голос старої матері (Ірчан, II, 1958, 69);
// перен., розм. Надзвичайно старий, зношений, ветхий (про предмет).
Дряхла хатина затріщала під його [вітру] напором (Фр., VIII. 1952, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дряхлий — Збудьвік, збуйвік, старенний, старезний, див. древній Словник чужослів Павло Штепа