дрібно
ДРІ́БНО.
1. Присл. до дрібни́й 1, 3, 6.
Дрібно-дрібно закручені кучерики з мідними переливами й невеликі блакитні усміхнені очі пасували саме до такої рожевої шкіри, яка була в Сташки (Вільде, Сестри.., 1958, 378);
Дівчата так само дрібно танцювали, Як і позаторік (Шевч., II, 1953, 79);
У двері хтось дрібно, акуратно постукав (Гончар, І, 1954, 496).
2. рідко. Те саме, що докла́дно.
Потім все дрібно розказала [Сивилла], Кого до пекла проводжала, До кого, як, про що, за чим… (Котл., І, 1952, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me