дрімливий
ДРІМЛИ́ВИЙ, а, е.
1. нар.-поет. Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою.
Аж свекруха йде, Як змія гуде: «Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!» (Нар. лірика, 1956, 287);
Купили [повстанці] коней вороних… Щоб гривами вкривали їх від кулі і роси. В годину б тяжку серед нив Іржали в головах, Щоб ока світлого не пив Дрімливий ворон-птах (Мал., І, 1956, 208).
2. Який викликає, навіває дрімоту.
День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Вовчок, VI, 1956, 325);
Ні, я не порушу дрімливої тиші, Йдучи цим маленьким двором (Бажан, Роки, 1957, 199).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрімливий — дрімли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- дрімливий — Дрімотний, дрімотливий, напівсонний, фр. приспаний, р. дрімучий. Словник синонімів Караванського
- дрімливий — -а, -е. 1》 нар.-поет. Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою. 2》 Який викликає, навіває дрімоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрімливий — СОНЛИ́ВИЙ (схильний до сну, який любить поспати, подрімати), ДРІМОТЛИ́ВИЙ, ДРІМО́ТНИЙ, ДРІМЛИ́ВИЙ фольк. Аж свекруха йде, Як змія гуде: "Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!" (пісня); Старі дрімотливі ворони (В. Бабляк); Поблідли лиця дрімотних людей (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
- дрімливий — Дрімли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрімливий — Дрімливий, -а, -е Наводящій сонъ. Мил. 37. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Макс. (1849), 95. Вітрець дрімливий якийсь паше. МВ. ІІ. 78. Словник української мови Грінченка