дудка
ДУ́ДКА, и, ж.
1. Народний духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої трубки з отворами.
Ой піду я лісом, лугом, Там мій милий оре плугом, Оре плугом, в дудку грає (Чуб., V, 1874, 15);
З інструментів, які були популярні.. на Україні, [чеський музикознавець] відзначає також дудку (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 71).
◊ В одну́ ду́дку гра́ти з ким — бути заодно з ким-небудь.
Дивно виходить: удаєте з себе таких «лівих», а насправді — в одну дудку з українськими «самостійниками» граєте (Головко, II, 1957, 464);
Танцюва́ти під чию-не́будь ду́дку — беззаперечно виконувати чиї-небудь бажання, підкорятися в усьому комусь.
Усі танцюють під Лялину дудку: що ясновельможна панна захоче, те й мусить бути (Вільде, Повнол. діти, 1960, 290).
2. Трубка з порожнистого стебла, стовбура рослини.
Підбіг [Андрій] до дітей, вихопив у одного гарбузячу дудку й почав їх тіпати нею по плечах (Вас., II, 1959, 241);
Він ніколи не робив з бузини дудок, які стріляють (Донч.,У, 1957, 57).
3. спец. Сигнальний інструмент у вигляді трубки з розширеним кінцем.
Крізь розбите вікно вривалося попихкування й короткі гудки паровоза, протяжне сурмління дудок стрілочників (Шовк., Інженери, 1956, 371);
Здалеку долинув звук лісникової дудки (Шиян, Гроза.., 1956, 86);
Ранком варилась кава, співала дудка горніста (Ю. Янов., І, 1958, 53).
4. перен., розм. Про вузьку одежу, що щільно облягає тіло.
Не шляпки, не дудки-штанини Вкрашають юнацькі літа. Краса молодої людини Ось тут, у труді, розцвіта! (С. Ол., Вибр., 1959, 223).
Значення в інших словниках
- дудка — Ду́дка: — дрібна монета (2 австрійські крейцари) [51] Словник з творів Івана Франка
- Дудка — Ду́дка прізвище Орфографічний словник української мови
- дудка — Дуда, сопілка; (із стебла рослини) трубка; (стрілочника) <�сигнальний> ріг; П. тісний одяг. Словник синонімів Караванського
- дудка — Дудка — pipe — Duckel, Lichtloch, Handsschacht — вертикальна гірнича виробка круглого чи овального перерізу (діаметр 0,8…1 м, глибина до 20 м), пройдена з поверхні до корисної копалини з метою її розвідки й розробки. Гірничий енциклопедичний словник
- дудка — -и, ж. 1》 Народний духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої трубки з отворами. 2》 Трубка з порожнистого стебла, стовбура рослини. 3》 спец. Сигнальний інструмент у вигляді трубки з розширеним кінцем. 4》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дудка — 1. Спільна назва народних духових інструментів з родини флейт — сопелі(бєл.), свирелі (рос.), сопілки (укр.) 2. Бєларуська дерев’яна подовжня флейта з свистковим пристроєм та отворами для зміни висоти звуку. Словник-довідник музичних термінів
- дудка — И, ж., муз. Будь-який духовий інструмент. Бери свою дудку, пограємо! (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
- дудка — див. стебло Словник синонімів Вусика
- дудка — СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
- дудка — Дудка, -ки ж. 1) ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. МПр. 154. Словник української мови Грінченка