1. Словник української мови в 11 томах

думонька

ДУ́МОНЬКА, и, ж. Пестл. до ду́мка 1.

Минулись дні ті вже, і сплять Веселі молодості мрії, Натомість серденько гнітять Щоденно думоньки смутнії (Манж., Тв., 1955, 134);

[Таня (мрійно):] Буває іноді, Катре, що як налинуть ті думоньки та як підхоплять на крилоньки, та й занесуть-занесу-уть… (Вас., III, 1960,120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. думонька — ду́монька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. думонька — -и, ж. Пестл. до думка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. думонька — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  4. думонька — Думонька, -ки ж. ум. отъ думка. Словник української мови Грінченка