1. Словник української мови в 11 томах

дуплинатий

ДУПЛИНА́ТИЙ, а, е, діал. Дупластий.

Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий (Чуб., V, 1874, 901);

Стара верба дуплината віти перекинула мало не через увесь шлях (Вас., І, 1959, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуплинатий — дуплина́тий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. дуплинатий — -а, -е, діал. Дупластий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дуплинатий — Дуплинавий, дуплинастий, дуплинатий, -а, -е Дуплистый. О. 1862. XI. 71. Грин. II. 310. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Ном. № 6342. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. І. 144. Словник української мови Грінченка