дурманити
ДУРМА́НИТИ, нить, недок., перех. 1 неперех. Сильно діяти на органи відчуття; п’янити.
Білим цвітом цвів у тайзі богульник і дурманив голову (Донч., III, 1956, 109);
Туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45);
// Притуплювати розум, затуманювати свідомість.
А в світлиці тим часом обходила рядова [чарка], розв’язувала й без того смілі язики, дурманила.. голови (Мирний, II, 1954, 296);
// перен. Збудливо діяти на розум, свідомість.
М’яка й тепла долоня гладила його волосся, а ніжні слова дурманили йому голову (Шиян, Гроза.., 1956, 25);
Незримі тіні переслідували його, розпалювали уяву і дурманили мозок (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дурманити — дурма́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дурманити — р., (розум) у. ПАМОРОЧИТИ, ЗАПАМОРОЧУВАТИ; (кого) пускати ману на. Словник синонімів Караванського
- дурманити — -нить, недок., перех. і неперех. Сильно діяти на органи відчуття; п'янити. || Притуплювати розум, затуманювати свідомість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дурманити — Запаморочувати, запаморочити, позапаморочувати, спаморочувати, спаморочити, поспаморочувати Словник чужослів Павло Штепа
- дурманити — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови