1. Словник української мови в 11 томах

дурманний

ДУРМА́ННИЙ, а, е, розм. Який запаморочує, оп’яняє.

З саду линули дурманні пахощі південних квітів (Смолич, І, 1958, 65);

Гулка напружена тиша дурманним чадом наливалась Любі у вуха (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурманний — дурма́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурманний — -а, -е, розм. Який запаморочує, п'янить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурманний — див. пахучий Словник синонімів Вусика
  4. дурманний — ПА́МОРОЧЛИВИЙ (який паморочить), ЗАПА́МОРОЧЛИВИЙ, ОДУРМА́НЛИВИЙ, ОДУРМА́НЮЮЧИЙ, ДУРМА́ННИЙ розм., МОРО́ЧЛИВИЙ розм. Навіть такий силач, як Сажнєв, і той відчуває паморочливу втому (Д. Ткач); У камері стояло важке, запаморочливе повітря (Ю. Словник синонімів української мови