духом

ДУ́ХОМ, присл., розм.

1. За одним заходом, за один раз, без передишки.

Становий трохи промовчав, потім духом вимчав [випив] цілу склянку міцного та солодкого чаю з ромом (Мирний, IV, 1955, 349).

2. Дуже швидко, миттю.

Хорт, зачувши голос господаря, зірвався і духом наздогнав прудкого коня (Фр., XVI, 1955, 16);

— Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях (Коцюб., І, 1955, 337).

Одни́м (єди́ним) ду́хом:

а) без передишки.

Прибігши додому, він зараз же написав одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики (Сам., II, 1958, 311);

б) дуже швидко, миттю.

— Позичте, дядю, свердлика, ми тільки дірочки прокрутимо у рамці, і я одним духом назад його вам принесу… (Кучер, Прошай… 1957. 349).