1. Словник української мови в 11 томах

духопелик

ДУХОПЕ́ЛИК, а, ч., розм. Удар кулаком; тумак.

Кума раз по раз садила кулаком у спину. Колісник мов не чув тих духопеликів — співав (Мирний, III, 1954, 92).

Дава́ти (да́ти) духопе́ликів (духопе́лика) — сильно бити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духопелик — духопе́лик іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. духопелик — -а, ч., розм. Удар кулаком; тумак. Давати духопеликів — сильно бити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. духопелик — дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Фразеологічний словник української мови
  4. духопелик — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови