душеубогий

ДУШЕУБО́ГИЙ, а, е, рідко. З убогою, мізерною душею.

Брати його, ученики, Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались, Сховались, потім розійшлись (Шевч., II, 1953, 322).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me