дівчинонька
ДІВЧИ́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вчина.
Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає (Шевч., II, 1953, 124);
Заспівала дівчинонька біля світлої криниці (Гур., Друзі.., 1959, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дівчинонька — дівчи́но́нька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дівчинонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до дівчина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дівчинонька — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал. Словник синонімів української мови